“Майстер і Маргарита” скорочено читати варто, щоб згадати короткий зміст головних подій та згадати життя героїв. “Майстер і Маргарита” дуже скорочено не донесе всіх цікавих подробиць роману, тому краще читати детальний переказ по розділах “Майстер і Маргарита”.
“Майстер і Маргарита” Булгаков короткий зміст
У творі – дві сюжетні лінії, кожна з яких розвивається самостійно. Дія першої розгортається в Москві протягом декількох травневих днів (днів весняного повного місяця) в 30-х рр. XX століття, дія ж другої відбувається теж у травні, але в місті Ершалаиме (Єрусалимі) майже дві тисячі років тому – на самому початку нової ери.
В один із спекотних травневих днів у Москві з’являється деякий Воланд, який видає себе за фахівця з чорної магії, а насправді є сатаною. Його супроводжує дивна свита: гарненька відьма-вампір Гелла, розв’язний тип Коровьев, також відомий як Фагот, похмурий і зловісний Азазелло і веселий товстун Бегемот, який здебільшого постає перед читачем в образі чорного кота неймовірних розмірів.
Першими зустрічаються з Воландом на Патріарших ставках редактор товстого художнього журналу Михайло Олександрович Берліоз і поет Іван Бездомний, який написав антирелігійну поему про Ісуса Христа. Воланд втручається в їхню розмову, стверджуючи, що Христос існував насправді. Як доказ того, що є щось, непідвладне людині, Воланд пророкує, що Берліозові відріже голову російська дівчина-комсомолка. На очах враженого Івана Берліоз тут же потрапляє під трамвай, яким управляє дівчина-комсомолка, і йому відрізає голову. Іван безуспішно намагається переслідувати Воланда, а потім, з’явившись в Массоліт (Московська Літературна Асоціація), так заплутано викладає послідовність подій, що його відвозять у заміську психіатричну клініку професора Стравінського, де він і зустрічає головного героя роману – майстра.
Воланд, з’явившись в квартиру № 50 будинку 302-біс по Садовій вулиці, яку покійний Берліоз займав разом з директором театру Вар’єте Степаном Ліходєєвим, і знайшовши останнього в стані тяжкого похмілля, пред’являє йому підписаний ним же, Ліходєєвим, контракт на виступ Воланда в театрі, а потім випроваджує його геть з квартири, і Стьопа незрозумілим чином опиняється в Ялті.
Никанор Іванович Босий, голова житлового товариства будинку № 302-біс, приходить в квартиру № 50 і застає там Коров’єва, який просить здати цю квартиру Воланду, так як Берліоз загинув, а Лиходеев в Ялті. Никанор Іванович після довгих умовлянь погоджується і отримує від Коров’єва понад плату, обумовленої договором, 400 рублів, які ховає у вентиляції. Того ж дня до Никанора Іванович приходять з ордером на арешт за зберігання валюти, так як ці рублі перетворилися в долари. Приголомшений Никанор Іванович потрапляє в ту ж клініку професора Стравінського.
У цей час фіндиректор Вар’єте Римський і адміністратор Варенуха безуспішно намагаються розшукати по телефону зниклого Лиходеева і дивуються, отримуючи від нього одну за одною телеграми з Ялти з проханням вислати грошей і підтвердити його особу, так як він закинутий в Ялту гіпнотизером Воландом. Вирішивши, що це – безглуздий жарт Лиходеева, Римський, зібравши телеграми, посилає Варенуху віднести їх «куди треба», однак Варенусі зробити цього не вдається: Азазелло і кіт Бегемот, підхопивши його під руки, доставляють Варенуху в квартиру № 50, а від поцілунку голої відьми Гелли Варенуха позбавляється почуттів.
Увечері на сцені театру Вар’єте починається вистава за участю великого мага Воланда і його свити. Фагот пострілом з пістолета викликає в театрі грошовий дощ, і весь зал ловить падаючі червінці. Потім на сцені відкривається «дамський магазин», де будь-яка жінка з числа тих, що сидять в залі може безкоштовно одягнутися з ніг до голови. Тут же в магазин вишиковується черга, проте після закінчення вистави червінці перетворюються на папірці, а все, придбане в «дамському магазині», зникає без сліду, змусивши довірливих жінок метатися по вулицях в одній білизні.
Після вистави Римський затримується у себе в кабінеті, і до нього приходить перетворений поцілунком Гелли у вампіра Варенуха. Побачивши, що той не відкидає тінь, Римський смертельно наляканий і намагається втекти, але на допомогу Варенусі приходить вампірка Гелла. Рукою, покритою трупними плямами, вона намагається відкрити віконну засувку, а Варенуха чатує біля дверей. Тим часом настає ранок, чується перший крик півня, і вампіри зникають. Не гаючи ні хвилини, миттєво посивілий Римський на таксі мчить на вокзал і кур’єрським поїздом їде до Ленінграда.
Тим часом Іван Бездомний, познайомившись з Майстром, розповідає йому про те, як він зустрівся з дивним іноземцем, який вбив Мішу Берліоза. Майстер пояснює Івану, що зустрівся він на Патріарших з сатаною, і розповідає Івану про себе. Майстром його називала його кохана Маргарита. Будучи істориком за освітою, він працював в одному з музеїв, як раптом несподівано виграв величезну суму – сто тисяч рублів. Він залишив роботу в музеї, зняв дві кімнати в підвалі маленького будиночка в одному з арбатских провулків і почав писати роман про Понтія Пілата. Роман вже був майже закінчений, коли він випадково зустрів на вулиці Маргариту, і любов вразила їх обох миттєво. Маргарита була одружена з гідною людиною, жила з ним в особняку на Арбаті, але не любила його. Кожен день вона приходила до майстра. Роман наближався до кінця, і вони були щасливі. Нарешті роман був дописаний, і майстер відніс його в журнал, але надрукувати його там відмовилися. Тим не менш, уривок з роману був надрукований, і незабаром в газетах з’явилося кілька розгромних статей про роман, підписаних критиками Аріманом, Латунським і Лавровичем. І тут майстер відчув, що захворює. Одного разу вночі він кинув роман у піч, але прибігла стривожена Маргарита вихопила з вогню останню пачку листів. Вона пішла, несучи рукопис з собою, щоб гідно попрощатися з чоловіком і вранці повернутися до коханого назавжди, проте через чверть години після її відходу до нього у вікно постукали – розповідаючи Івану свою історію, в цьому місці Майстер знижує голос до шепоту, – і ось через кілька місяців, зимової ночі, прийшовши до себе додому, він виявив свої кімнати зайнятими і відправився в нову заміську клініку, де і живе вже четвертий місяць, без імені та прізвища, просто – хворий з кімнати № 118.
Цього ранку Маргарита прокидається з відчуттям, що щось має статися. Утираючи сльози, вона перебирає листи обгорілого рукопису, роздивляється фотографію майстра, а після вирушає на прогулянку в Олександрівський сад. Тут до неї підсаджується Азазелло і повідомляє їй, що якийсь знатний іноземець запрошує її в гості. Маргарита приймає запрошення, бо сподівається дізнатися хоч щось про Майстра. Увечері того ж дня Маргарита, роздягнувшись догола, натирає тіло кремом, який дав їй Азазелло, стає невидимою і вилітає у вікно. Пролітаючи повз письменницький будинок, Маргарита влаштовує розгром у квартирі критика Латунского, на її думку погубившого майстра. Потім Маргариту зустрічає Азазелло і приводить її в квартиру № 50, де вона знайомиться з Воландом і іншими членами його свити. Воланд просить Маргариту бути королевою на його балу. У нагороду він обіцяє виконати її бажання.
Опівночі починається весняний бал повного місяця – великий бал у сатани, на який запрошені донощики, кати, розбещувачі, вбивці – злочинці всіх часів і народів; чоловіки є у фраках, жінки – оголеними. Протягом декількох годин гола Маргарита вітає гостей, підставляючи руку і коліно для поцілунку. Нарешті бал закінчений, і Воланд запитує у Маргарити, що вона хоче в нагороду за те, що була у нього господинею балу. І Маргарита просить негайно повернути їй майстра. Тут же з’являється майстер в лікарняному одіянні, і Маргарита, порадившись з ним, просить Воланда повернути їх в маленький будиночок на Арбаті, де вони були щасливі.
Тим часом одна московська установа починає цікавитися дивними подіями, що відбуваються в місті, і всі вони шикуються в логічно ясне ціле: і таємничий іноземець Івана Бездомного, і сеанс чорної магії в Вар’єте, і долари Никанора Івановича, і зникнення Римського і Лиходеева. Стає ясно, що все це робота однієї і тієї ж зграї, очолюваної таємничим магом, і всі сліди цієї зграї ведуть в квартиру № 50.
Звернемося тепер до другої сюжетної лінії роману. У палаці Ірода Великого прокуратор Іудеї Понтій Пілат допитує заарештованого Ієшуа Га-Ноцрі, якому Синедріон виніс смертний вирок за образу влади кесаря, і вирок цей спрямований на утвердження до Пилата. Допитуючи арештованого, Пілат розуміє, що перед ним не розбійник, підбурюючий народ до непокори, а бродячий філософ, що проповідує царство істини і справедливості. Однак римський прокуратор не може відпустити людину, яку звинувачують у злочині проти кесаря, і затверджує смертний вирок. Потім він звертається до первосвященика іудейським Каифа, який на честь наступаючого свята Великодня може відпустити на свободу одного з чотирьох засуджених на страту злочинців; Пилат просить, щоб це був Га-Ноцрі. Однак Каифа йому відмовляє і відпускає розбійника Вар-Раввана. На вершині Лисої гори стоять три хрести, на яких розіп’яті засуджені. Після того, як натовп роззяв, що супроводжувала процесію до місця страти, повернувся в місто, на Лисій горі залишається тільки учень Ієшуа Левій Матвій, колишній збирач податків. Кат заколює змучених засуджених, і на гору обрушується раптова злива.
Прокуратор викликає Афрания, начальника своєї таємної служби, і доручає йому вбити Іуду з Кір’ят, що отримав гроші від Синедріону за те, що дозволив у своєму будинку заарештувати Ієшуа Га-Ноцрі. Незабаром молода жінка на ім’я Низу нібито випадково зустрічає в місті Юду й призначає йому побачення за містом в Гефсиманському саду, де на нього нападають невідомі, заколюють його ножем і відбирають капшук з грошима. Через деякий час Афраний доповідає Пилату про те, що Іуда зарізаний, а мішок з грошима – тридцять тетрадрахм – підкинутий в дім первосвященика.
До Пилата приводять Левія Матвія, який показує прокуратору пергамент із записаними ним проповідями Га-Ноцрі. «Найтяжчий порок – боягузтво», – читає прокуратор.
Але повернемося до Москви. На заході сонця на терасі одного з московських будинків прощаються з містом Воланд і його свита. Раптово з’являється Левій Матвій, який пропонує Воланду взяти майстра до себе і нагородити його спокоєм. «А що ж ви не берете його до себе, у світ?» – Запитує Воланд. «Він не заслужив світла, він заслужив спокій», – відповідає Левій Матвій. Через деякий час, в будиночок до Маргарити і майстра приходить Азазелло і приносить пляшку вина – подарунок Воланда. Випивши вина, майстер і Маргарита падають без почуттів; в ту ж мить починається метушня в домі скорботи: помер пацієнт з кімнати № 118; і в ту ж хвилину в особняку на Арбаті молода жінка раптово блідне, схопившись за серце, і падає на підлогу.
Чарівні чорні коні несуть Воланда, його свиту, Маргариту і Майстра. «Ваш роман прочитали, – говорить Воланд Майстру, – і я хотів би показати вам вашого героя. Близько двох тисяч років сидить він на цьому майданчику і бачить уві сні місячну дорогу і хоче йти по ній і розмовляти з бродячим філософом. Ви можете тепер закінчити роман однією фразою ». «Вільний! Він чекає тебе! »- Кричить майстер, і над чорною безоднею загоряється неосяжне місто з садом, до якого простяглася місячна дорога, і по дорозі цієї стрімко біжить прокуратор.
«Прощайте!» – Кричить Воланд; Маргарита і майстер йдуть по мосту через струмок, і Маргарита каже: «Ось твій вічний будинок, ввечері до тебе прийдуть ті, кого ти любиш, а вночі я буду берегти твій сон».
А в Москві, після того як Воланд покинув її, ще довго триває слідство у справі про злочинну зграю, проте заходи, прийняті до її затриманні, результатів не дають. Досвідчені психіатри приходять до висновку, що члени зграї були небаченої сили гіпнотизери. Проходить кілька років, події тих травневих днів починають забуватися, і тільки професор Іван Миколайович Понирев, колишній поет Бездомний, щороку, лише тільки настає весняне святкове повнолуння, з’являється на Патріарших ставках і сідає на ту ж лавку, де вперше зустрівся з Воландом, а потім, пройшовши по Арбату, повертається додому і бачить один і той же сон, в якому до нього приходять і Маргарита, і майстер, і Ієшуа Га-Ноцрі, і жорстокий п’ятий прокуратор Іудеї вершник Понтій Пілат.
втф?
Что я только что прочла….?