«Сосна біля південної галереї» читати, аудіо, аналіз. Лі Бо

Лі Бо «Сосна біля південної галереї» читати повністю, скачати текст, аналіз (паспорт) твору та слухати аудіо/відео вірш.

Лі Бо «Сосна біля південної галереї» слухати аудіо

Вірш «Сосна біля південної галереї» читати

Поблизу галереї
росте сосна-одиначка —

В такої, природно,
розкидисте гілля й густе.

Вітрець навколишній
навіть на хвильку не вщухне:

Йому тут воля —
тож дме він і вдень, і вночі.

Затінений стовбур
покрився плямами моху.

А в пишній хвої
повітря неначе мигтить.

Чи вдасться їй досягти
надхмарної висі?

Це ж треба рости
аж декілька тисяч чі*!
————————–
* чі — приблизно 30 см.

Перекладач: Г.Турков

Вірш «Сосна біля південної галереї» Лі Бо аналіз

Автор – Лі Бо

Рід літератури – лірика

Жанр твору: філософська лірика 

Тема: зображення сосни, яку не долають життєві негаразди та труднощі

Основна думка: сосна — це символ сильної духом людини, яка, попри труднощі й самотність, продовжує рости, тягнучись угору, до неба, до ідеалу.

У вірші Лі Бо «Сосна біля південної галереї» немає описів, є лише конкретні, зримі образи-символи, що передають почуття ліричного героя: холод вітру, нудьга й самотність душі, прагнення вищої досконалості.

Сосну тут можна тлумачити як образ самого поета, що прагне віднайти вищий сенс або досягти вищих щаблів поетичної майстерності. Вітер асоціюється з бентежним і неспокійним світом, у якому живе людина. У такий спосіб утілено думку про необхідність духовного вдосконалення людини (про шлях до пізнання дао, що його, за висловом китайських мудреців, «не можна висловити ані в мовленні, ані в мовчанні»

Образи:

• сосна– нудьга й самотність душі, це сам поет, що прагне пізнати вищий сенс буття;
• вітер – холод байдужість оточуючих, бентежний всесвіт, у якому живе людина надхмарна вись,
• небо – прагнення вищої досконалості, прихований сенс усього сущого.

Художні засоби:

• епітети – сосна-одиначка, розкидисте гілля й густе, вітрець навколишній, затінений стовбур, пишній хвої, надхмарної висі
• метафори – повітря мигтить, розкидисте гілля

Вірш “Сосна біля південної галереї” захоплює своєю простотою та глибиною. Автор вдало використовує образ природи, щоб висловити свої думки про вільність, самотність і пошук гармонії. Через живописні образи сосни та її довкілля Лі Бо змушує читача замислитися над величчю природи та власним місцем у ній.