Хто належав до перших українських модерністів? Модернізм твори української літератури
Модернізм в українській літературі: твори
Модернізм є ідейним напрямом у мистецтві і літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття. Для нього характерний відхід від попередніх стандартів, пошук радикальних, нових літературних форм, а також створення нового стилю написання творів.
Модернізм в українській літературі відзначився увагою до естетичних цінностей, а не до суспільних потреб, обстоюванням справжньої свободи творчості, орієнтацією на кращі зразки європейської літератури.
Модернізм в українській літературі характеризується:
- трагічним розривом між духовністю та існуванням («Камінний господар», «Лісова пісня» Лесі Українки);
- наголошенням на біологічній сутності людини, глибинних природних інстинктах (Г. Хоткевич, В. Винниченко);
- психологічним самозаглибленням та ослабленням зв’язків героя з оточенням (М. Коцюбинський, О. Кобилянська);
- розкриттям стихійності масового, колективного життя (М. Коцюбинський, М. Яцків).
Першим з українських модерністів можна назвати Михайла Коцюбинського. Для творчої манери М.Коцюбинського характерний був тонкий психологізм у відображенні соціальних конфліктів. Його ранні твори “П’ятизлотник“, “Ціпов’яз”, “Дорогою ціною” присвячені зображенню життя малоземельного селянства. Поступово М.Коцюбинський позбавляється чужих впливів і знаходить свій власний шлях в літературі. Він відходить від реалізму та етнографізму письменників-традиціоналістів, його цікавлять не стільки подробиці, сюжет, деталі, скільки загальне враження, проникнення у внутрішній світ героя, психологію вчинків. Імпресіоністський характер мають різні твори письменника: “Сміх”, “Intermezzo“, “Коні не винні”, “Хвала життю”. В не закінченій повісті “Fata morgana” органічно поєднувалися риси реалістичного та імпресіоністського зображення соціальної дійсності. Імпресіонізм М.Коцюбинського виявлявся у поєднанні краси людини і природи, про що свідчить його поетична повість “Тіні забутих предків” (1911), написана на унікальному етнографічно-фольклорному матеріалі Гуцульщини.
Леся Українка виступає фундатором інтелектуального напряму українського літературного модерну. Філософічність, раціоналізм, висока абстрактність образів та символіка мови, психологізм, модерна лексика, якою вона збагачувала українську літературу, це неповні риси її творчої манери.
Твори Ольги Кобилянської також мають риси модернізму. В творах письменниці з’являються образи нової жінки з їх прагненням порвати з патріархальними путами, буденщиною, піднятися до висот духу (новели “Природа”, “Меланхолійний вальс”, “Некультурна”).
Для новел В.Стефаника була характерна виразність, незвичайна прозорість стилю, автор начебто жодним словом не виявляє свого ставлення до зображуваних ним подій, але розповідає такі речі, що заставляють ціпеніти від жаху.
На початку XX ст. український модерн почав оформлюватися організаційно як літературний рух. Неформальні гуртки однодумців і послідовників утворювалися навколо Коцюбинського, Лесі Українки, В.Стефаника. Перше об’єднання українських модерністів – товариство “Молода муза” виникає у Львові в 1906 р., до якого увійшли письменники і поети М.Яцків, В.Пачовський, Б.Лепкий, П.Карманський, композитор СЛюдкевич, критик М.Євшан.
До кола українських модерністів належали Микола Вороний та Олександр Олесь.
