Різдвяна пісня в прозі, або різдвяне оповідання з привидами — різдвяне оповідання Діккенса. Складається з п’яти розділів, званих автором «строфами». “Різдвяна пісня в прозі” скорочено читати варто, адже це допоможе згадати головні події.
Діккенс “Різдвяна пісня в прозі” скорочено
Головний герой – старий похмурий скнара Ебінейзер Скрудж, який давно вже нікого і нічого не любить, крім власних грошей. Він не розуміє радості, яку інші відчувають з приводу Різдва і Святок, що наближаються, і гидливо відхиляє запрошення свого доброго племінника відсвяткувати Різдво з ним і його сім’єю. Він не може зрозуміти, навіщо люди цілий день веселяться і не працюють, якщо це не приносить їм вигоди, і відмовляється пожертвувати благодійникам гроші на допомогу нужденним дітям.
У святвечір Скрудж дуже неохоче погоджується відпустити свого клерка з роботи на Різдво, закриває свою контору і йде додому. Однак вдома перед ним раптом постає дух його покійного компаньйона Джейкоба Марлі, який помер у святвечір сім років тому. Дух Марлі каже Скруджу, що після смерті він був покараний за те, що за життя не прагнув творити на землі добро і допомагати людям, і він не хоче, щоб та ж доля спіткала і Скруджа. Тому на його прохання Скруджа відвідають три духи, які, як він сподівається, допоможуть йому змінитися. Духи повинні з’явитися один за іншим протягом трьох ночей в першу годину після півночі. Після цих слів дух Марлі прощається зі Скруджем і зникає.
У першу годину після півночі з’являється перший дух. Це святий дух Минулих років. Він проводить Скруджа з собою в минуле. Скрудж бачить містечко, де він народився і виріс, де йому все так знайомо з юних років. Потім він бачить самого себе в дитинстві та юності, коли він ще був повний захоплення, ентузіазму та надій, був готовий розділити гарний настрій близьких йому людей. Бачачи себе таким, Скрудж непомітно для себе пом’якшується, його серце відтає. Після цього, однак, він бачить себе вже подорослішим, коли жадібність вже почала пускати в ньому коріння. Помітивши це, його давня кохана вирішує з ним розлучитися, бо вона розуміла, що йому в нинішньому стані, з його холодною розважливість, не потрібне кохання бідної дівчини, яку він любив, коли сам був бідний. Вона виходить заміж за іншого, влаштовує своє сімейне щастя. Скрудж неймовірно важко дивитися на себе такого з боку, тому він благає Духа відвести його від цих видінь минулого. Зрештою Дух зникає, і Скрудж засинає.
На другий день рівно на годину попівночі Скруджу з’являється другий дух. Це Дух теперішніх Святок. Він веде Скруджа по його містечку. Скрудж бачить прикрашені до Різдва вулиці, радісних ошатних людей, завалені від різдвяних частувань полиці магазинів; всюди панує достаток і радість з приводу прийдешнього свята.
Потім Дух веде Скруджа до оселі Боба Кретчита – клерка, що працює в конторі Скруджа. Він небагатий, й у нього велика родина з безліччю дітей, але й тут панують веселощі та тріумфування. Лише одного разу загальна радість порушується – коли Боб пропонує тост за здоров’я Скруджа. Його дружина дуже неохоче приєднується до тосту, кажучи, що якби не Різдво, не стала б вона пити за здоров’я цього гидкого та байдужого скупаря. Це був перший тост за весь вечір, який члени сім’ї пили не від усього серця. І тут Скрудж зжалився над бідним і хворим сином Боба, малятком Тімом, якому Дух передбачив смерть, якщо «майбутнє не внесе в це своїх змін».
Далі Скрудж і Дух подорожують по різних місцях і бачать, як святкують Різдво рудокопи, робочі маяка. Всі вони на час забули про свої сварки та знегоди, на обличчях у всіх – веселощі, всі бажають один одному щасливого Різдва.
Нарешті, вони потрапляють в будинок племінника Скруджа, де вже почалися різноманітні веселі ігри і забави. Племінник – мабуть, єдиний у всьому місті, хто не має злоби до свого похмурого та грубого дядечка. Незважаючи на все, хлопець від усього серця бажає йому щасливого Різдва й сподівається, що той колись подобріє і виправиться. Сам Скрудж, невидимий для всіх, із задоволенням спостерігає за веселощами та забавами в будинку племінника і навіть хоче взяти в них участь, але Дух не дає йому на це часу. Він повертає Скруджа додому і зникає.
Нарешті, з’являється і третій дух. Він не промовляє жодного слова, але Скрудж розуміє, що це Дух майбутніх Святок і що він прийшов показати Скруджу його можливе майбутнє. У майбутньому Скрудж, на диво, не виявляє себе ні на біржі, ні в інших звичних для себе місцях, зате постійно чує від перехожих розмови про смерть якогось старого злобного скнари, якого ніхто не любив; багато хто відкрито радіє його смерті.
Троє злодіїв обікрали будинок померлого і продали речі скупникові в трущобах, розмірковуючи про те, що «напевно, він спеціально усіх нас віднаджував за життя, щоб ми могли нажитися на ньому після його смерті». Потім Скрудж бачить самого небіжчика, але не бачить його обличчя. Він просить Духа назвати йому ім’я небіжчика, розуміючи, що ось така ж доля могла б очікувати і його після смерті. Виявляється, що всіма ненависний померлий скнара – він сам. Нікому він не приніс добра за своє життя, і всі якщо й не поминають його недобрим словом, то ставляться до його смерті тамуючи полегшенням.
Третій дух зникає, а Скрудж знову опиняється у себе в ліжку. Він остаточно вирішує змінитися в кращу сторону. Він щиро радий, що наближається Різдво, славить Святки. Чоловік посилає найдорожчого різдвяного гусака бідному Бобу Кретчиту і жертвує величезну суму тим самим благодійникам, яких нещодавно прогнав. Після цього Скрудж йде святкувати Різдво до племінника, який радісно його приймає.
На наступний день, коли Боб приходить до нього на роботу, Скрудж підвищує йому платню. З тих пір Скрудж став найдобрішим та найщедрішим чоловіком в місті, здобувши загальну любов і повагу. Для малятка Тіма, сина Боба Кретчита, він став «другим батьком», і той абсолютно одужав і не помер від хвороби. А так як Скрудж змінився, то майбутнє його самого і його близьких теж змінилося в кращу сторону.
Мені дуже сподобалось