«Соловей» Андерсен скорочено

«Соловей» Андерсен скорочено читати на українській мові варто, щоб згадати наскільки імператор захопився співом пташки.

Казка «Соловей» скорочено (аудіокнига)

Андерсен «Соловей» дуже скорочено

Палац китайського імператора славився не тільки красою, але й чудовим співом солов’я, що жив в саду. Мандрівники, що побували в столиці імператора, після повернення додому розповідали про крилатого співака як про диво. Вчені описували його в книгах, поети складали про нього вірші.

Зрештою імператор попросив своїх наближених знайти птицю і доставити її до палацу. Ті довго шукали; коли ж побачили солов’я на гілці, то здивувалися: він виглядав дуже скромно. Соловей погодився відвідати придворне свято. Він заспівав, і на очах у імператора виступили сльози. Залишившись в палаці, соловей оселився в окремій кімнатці. Тепер він жив в оточенні дванадцяти слуг і гуляв двічі на добу.

Одного разу імператорові надіслали в подарунок штучного солов’я. Коли його заводили, він починав виконувати мелодію – одну-єдину, але дуже красиву. Придворний капельмейстер вирішив, що тепер птиці виступатимуть дуетом, але злагодженого виконання не вийшло: штучний співав як шарманка. Проте він мав успіх: придворні слухали його тридцять три рази поспіль. Коли ж згадали про живого солов’я, виявилося, що він покинув палац.

Штучний птах став улюбленою іграшкою імператора. Але в один із днів механізм дав збій, і мелодія змовкла. Після ремонту, зробленого годинникарем, було оголошено, що через зношеність зубчиків заводити штучного солов’я можна лише раз на рік.

П’ять років по тому імператор тяжко захворів. У спальню, де він лежав, прийшла Смерть. Раптово пролунав дивний спів: це повернувся живий соловей. Він співав до тих пір, поки Смерть не вилетіла в вікно. Коли імператор почав дякувати птиці за порятунок, та відповіла, що сльози, побачені на його очах в момент першого співу, – найбільша нагорода для співака.

Прокинувшись вранці здоровим, імператор попросив солов’я залишитися в палаці. Крилатий співак відмовився, пояснивши, що має літати по світу, розповідати про добро і зло, радувати своєю мелодією і селянина, і рибалку.

Андерсен «Соловей» скорочено (детальний переказ)

У далекому Китаї біля імператорського палацу був чудовий сад, в якому росли чарівні дзвіночки. Сад був дуже великим і навіть садівник не знав де його кінець. А за садом в лісі жив соловей. І все іноземці, які приходили в сад захоплювалися красою голосу солов’я.
Вони поверталися додому і писали книги про Китай, в яких говорили, що найкраще, що там є – це соловей.

Одного разу імператор прочитав одну книгу і здивувався, адже він ніколи не чув про солов’я. Він наказав міністру доставити йому солов’я, щоб послухати його спів.
Міністр і придворні оббігали весь палац, але ніхто не чув про солов’я. І тільки маленька дівчинка на кухні сказала, що знає, де живе соловей.
Вона повела придворних в ліс, і ті прийняли за солов’їний спів мукання корів і квакання жаб. Але ось вони почули спів солов’я і були вражені. Вони запросили солов’я до палацу, заспівати імператору, і соловей погодився.

Він заспівав імператору і той був вражений, він навіть заплакав, і соловей сказав, що ці сльози для нього найкраща нагорода.
Соловей став жити в палаці і придворні стежили, щоб він не полетів. І весь народ полюбив солов’я.
Але одного разу з Японії привезли штучного солов’я, який співав тільки одну пісню. Справжній соловей полетів, але ніхто цьому не засмутився. Все в палаці полюбили штучного солов’я.

Але незабаром штучний соловей зламався. Годинникар полагодив його, але тепер солов’я дозволяли заводити тільки раз на рік.
Минуло 5 років і імператор захворів. Всі вважали, що він помер, а він просто лежав холодний і хворий на своєму ложі.
Імператор побачив смерть і свої справи – злі і добрі. Він благав штучного солов’я заспівати йому, але того треба було завести. І тут прилетів справжній соловей. Він заспівав свою пісню і смерть відступила. Соловей пообіцяв, що буде прилітати до імператора і співати йому свої пісні, адже він бачив сльози на очах імператора.
А імператор видужав і вітав приголомшених придворних.