«Троє за парканом» читати – Нестайко (скорочено)

Всеволод Нестайко «Троє за парканом» читати книгу варто, адже це цікава та пізнавальна історія, яка була написана 1960 р. Цей твір навчає не поспішати з висновками, бути справедливими та цінувати справжню сміливість.

Всеволод Нестайко «Троє за парканом» читати

Раптом щось сильно вдарило в потилицю, і за комір пекучими іскрами посипалися сніжинки. Дівчинка обернулася. Четверо хлопчаків, тікаючи, дерлися по вкритій снігом гірці, на якій стояв похилий дерев’яний паркан. Доганяти їх — годі й думати. Зараз вони перелізуть через паркан і — шукай вітру в полі.

От!.. Не так воно боляче, як досадно — ну, хоч плач! Стільки готувалася до цього новорічного карнавалу! Сама собі костюм пошила — Снігуроньки. Подружки заздрили — такий вдалий вийшов! А тепер? Зірчастий паперовий комірець намок від снігу і зібгався, ні до чого не придатний. Хоч додому вертайся!

— У-у! — тупнула ногою з досади. І раптом побачила: один із хлопчаків зірвався з паркана, впав і покотився з гірки. За хвилину вона вже міцно тримала його за руку. Хлопчик сіпався, намагався вирватися, але марно. Він був худенький, щупленький другокласник, а вона — п’ятикласниця та ще й спортсменка.

— Це ти кинув? Признавайся! Ти?

Він мовчав. Дивився спідлоба понуро, неприязно і мовчав. Це не він кинув сніжку, але нізащо в світі він не став би виправдовуватися.

Троє за парканом сміялися. Їм не загрожувала небезпека.

— Ну, що з тобою зробити? Відлупцювати? Думаєш, не можу?

Вона взяла його за плечі й підняла над землею. Він смішно й безпорадно задриґав ногами. Тепер він дивився на неї з безсилою люттю — вона принизила його хлоп’ячу гідність!

У хлопчика було маленьке худорляве личко, зовсім білі, ніби вкриті інеєм брови та вії, на щоці — довгаста чорнильна пляма. А великі, червоні від морозу вуха кумедно стирчали з-під шапки.

Кінець ознайомчого фрагменту…

Всеволод Нестайко «Троє за парканом» скорочено

Одного зимового дня дівчинка поспішала на новорічний карнавал у костюмі Снігуроньки. Раптом у неї влучила сніжка. Від удару намок і зіпсувався красивий паперовий комірець, який вона довго й старанно виготовляла. Дівчинці стало дуже прикро.

Обернувшись, вона побачила чотирьох хлопчаків, які тікали до похиленого дерев’яного паркана. Один із них послизнувся, упав і скотився вниз з гірки. Дівчинка наздогнала його й міцно схопила за руку. Це був худенький другокласник із блідими бровами та чорнильною плямою на щоці. Вона вирішила, що саме він кинув сніжку.

Дівчинка почала сварити хлопця і навіть підняла його над землею, показуючи свою силу. Троє інших хлопчаків, які стояли за парканом, сміялися. Хлопчик мовчав і не виправдовувався, хоча насправді не був винуватцем. Побачивши його безпорадність, дівчинка відпустила його і сказала більше не бешкетувати.

Хлопчик поліз назад на гірку, а вона поспішила далі. Та раптом у неї знову влучила сніжка. Розгнівана дівчинка вирішила, що це зробив той самий хлопець. Вона почала дорікати йому, називати боягузом і зрадником, бо він нібито кинув сніжку у спину.

Хлопчик стояв біля паркана і мовчки слухав образливі слова. Він міг легко втекти, але не зробив цього. Навпаки, почав обережно спускатися слизькою гіркою назустріч дівчинці. Він дуже хвилювався, але все ж був готовий відповісти за те, у чому його звинувачували.

Побачивши його сміливість, дівчинка розгубилася. Вона раптом зрозуміла, що перед нею не боягуз. У його блідому обличчі й міцно стиснутих губах відчувалася мужність. Хоч хвилину тому вона була готова покарати хлопця, тепер уже не могла цього зробити.

Коли хлопчик підійшов зовсім близько, дівчинка махнула рукою і побігла геть. Він полегшено зітхнув і теж пішов своєю дорогою, навіть не озирнувшись на паркан.

А троє хлопчаків за парканом мовчали. Вони добре знали правду: ні першу, ні другу сніжку кинув не той хлопчик, якого звинувачувала дівчинка.  Їм нічого було сказати.

Автор переказу – Гнатюк Юлія

Матеріал підготовлено у навчально-ознайомчих цілях. Текст твору цитується з метою критичного та літературознавчого аналізу, відповідно до ст. 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права».”